ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
Дитина прилучається до прекрасного з першим своїм поглядом на світ, що постає у
враженнях від предметів, які вона відкриває для себе, у колисковій пісні,
кожному відблиску материнських очей. З часом вона починає виокремлювати серед
них ті, що їй найбільше подобаються і що не подобаються зовсім, а невдовзі
починає усвідомлювати, що є предмети, явища красиві, які ваблять до себе дивною
енергією, і такі, що не хвилюють її. Усе це відбувається у дошкільному віці і є
свідченням того, що психіка, розум дитини з ранньої пори можуть сприймати
педагогічні впливи щодо виховання здатності відрізняти прекрасне від потворного
і відповідно ставитися до них.
Завданнях
естетичного виховання дошкільників.
1. Формування
естетичного ставлення до дійсності, естетичних уявлень і суджень. Естетичне
сприймання дійсності спирається на чуттєвий аспект речей - їх колір, звук,
форму, що зумовлює необхідність розвитку сенсорної культури дітей. Естетичне
сприймання виникає лише за емоційного ставлення до того, що дитина сприймає. За
правильного педагогічного керівництва усі види мистецтва, природа, побут
сприяють формуванню естетичного ставлення до дійсності.
Компонентами естетичного ставленнядитини
до мистецтва є:
- здатність до емоційного переживання;
- здатність до активного засвоєння художнього досвіду, самостійного навчання,
пошукових дій;
- спеціальні художні й творчі здібності. Виховуючи у дітей уміння сприймати
красу і емоційно відгукуватися на неї, педагог поступово підводить їх до
розуміння, оцінювання, формування естетичних уявлень і суджень. Формування
елементарної естетичної свідомості у дошкільнят відбувається у процесі
ознайомлення з еталонами правильного визначення прекрасного і потворного в
житті і мистецтві. Дітям допомагають опанувати й усвідомити сенсорні еталони,
необхідні для формування емоційних оцінок (радості, смутку, горя, подиву),
знання про види і жанри мистецтва, особливості їх виражальних засобів, про
діячів мистецтва (художників, музикантів), а також з'ясувати сутність
естетичних оцінок (гарне, негарне, потворне, смішне).
2. Освоєння
дітьми естетичної діяльності. Це завдання передбачає розвиток естетичного і
художнього сприймання, формування початкових умінь і навичок виконавської
художньої діяльності, втілення елементів прекрасного в побут, стосунки з
людьми, ставлення до себе. Вже в молодшому дошкільному віці естетичне
сприймання дітей постає як емоційний інтерес до естетичних властивостей певних
об'єктів. З метою розвитку емоційного сприйняття, долучення до нього
пізнавального компонента, естетичного судження педагог активізує пізнавальну
сферу, передусім сенсорику дитини, вправляє її у доборі різних критеріїв
оцінювання естетичності конкретного об'єкта.
3. Розвиток загальних і спеціальних
художньо-творчих здібностей дітей. Від того, наскільки правильно будуть
помічені художньо-творчі здібності дитини, наскільки вміло буде спрямований їх
розвиток, часто залежать її мистецькі успіхи в майбутньому, підтвердженням чого
є безліч фактів з історії мистецтв і сучасної дійсності. Ці здібності
формуються в процесі засвоєння способів діяльності - сприймання, виконання і
творчості. У дошкільному віці дітям доступні майже всі види художньої творчості
- складання розповідей, віршів, малювання, ліплення, співи, гра на музичних
інструментах, навіть компонування музичних творів. Характер цих дій відповідає
особливостям розвитку і віку дітей: як правило, такі дії є безпосередніми,
наслідувальними, сповненими щирістю почуттів, вірою у себе і наставника. Творчість
дитини виявляється у розвитку здатності до створення задуму і його реалізації,
в умінні поєднувати свої знання, уявлення, у щирому передаванні думок,
почуттів, переживань. Навчання дітей способам образного вираження своїх задумів
у слові, малюнку, пісні стимулює розвиток їх художньо-творчого потенціалу.